Уявлення про те, що виробники навмисно проєктують техніку так, щоб вона ламалася, є одним із найпоширеніших переконань про сучасну електроніку. Воно настільки поширене, що будь-яке сповільнення телефона автоматично приписують змові. Реальність виявляється складнішою, оскільки частина цих звинувачень доведена в судах і закінчилася штрафами, а частина пояснюється фізикою й економікою без жодного злого наміру. Розберемо, де проходить межа.

Найвідоміша справа

У 2017 році користувачі помітили, що iPhone шостого покоління та подібні моделі стали помітно повільнішими. Один із них опублікував результати тестів, які показували, що продуктивність різко відновлювалася після заміни акумулятора, і публікація миттєво розлетілася мережею. Apple згодом підтвердила, що випустила оновлення, яке знижувало продуктивність на пристроях зі зношеними батареями. Тут важлива деталь, яку часто пропускають. Технічне пояснення компанії було цілком обґрунтованим, оскільки літій-іонний акумулятор при деградації гірше віддає пікові струми, через що телефон може раптово вимикатися посеред роботи. Зниження продуктивності справді запобігало таким вимкненням. Проблема полягала не в самому механізмі, а в тому, що користувачам про нього не сказали. Людина бачила, що телефон повільний, і робила висновок про застарілий пристрій, тоді як реальним рішенням була заміна батареї за помірні гроші. Наслідки виявилися серйозними. Франція оштрафувала компанію на двадцять п'ять мільйонів євро саме за відсутність інформування. У Сполучених Штатах справа завершилася виплатою ста тринадцяти мільйонів доларів за домовленістю з понад тридцятьма штатами, а окремий колективний позов коштував компанії ще до пів мільярда доларів, тобто приблизно двадцять п'ять доларів на кожен постраждалий пристрій. Європейські організації споживачів подали власні позови в Італії, Бельгії, Іспанії та Португалії, вимагаючи щонайменше шістдесят євро компенсації на пристрій. Ця справа є найкращою ілюстрацією того, як виглядає доведений випадок, і водночас показує, що суть порушення полягала у приховуванні інформації, а не в самому технічному рішенні.

Що насправді не є змовою

Значна частина того, що люди називають запланованим старінням, має інші причини, і розрізняти їх варто. Деградація акумулятора є хімічним процесом, а не конструкторським рішенням. Літій-іонні елементи втрачають ємність із кожним циклом заряду незалежно від бажань виробника, і жодна технологія цього поки не скасовує. Зростання ваги програмного забезпечення відбувається саме по собі, оскільки застосунки з кожним оновленням стають вимогливішими, а апаратні можливості вашого пристрою залишаються тими самими. Телефон не став повільнішим, повільнішим став світ навколо нього. Компроміси конструкції теж мають пояснення. Клей замість гвинтів дозволяє зробити корпус тоншим і водночас захищеним від вологи, а розпаяна пам'ять економить місце. Ці рішення справді ускладнюють ремонт, але вони приймалися заради інших характеристик, за які самі ж покупці й голосували гаманцем. Здешевлення компонентів у бюджетному сегменті призводить до меншого ресурсу, і це наслідок конкуренції за ціну, а не задум зробити гірше.

А що дійсно є проблемою

Водночас кілька практик справді працюють проти терміну служби техніки, і вони не пояснюються фізикою. Припинення підтримки програмного забезпечення робить цілком робочий пристрій непридатним, оскільки застосунки перестають оновлюватися, а вразливості залишаються незакритими. Апаратно телефон здатен працювати ще роки, але користуватися ним стає небезпечно. Обмеження ремонту через прив'язку деталей до конкретного пристрою призводить до того, що навіть оригінальна запчастина не працює повністю без авторизації виробника.

Недоступність запчастин і сервісної документації для незалежних майстерень робить ремонт можливим лише в офіційних сервісах за їхніми цінами. Ціноутворення, за якого ремонт коштує майже як новий пристрій, підштовхує до покупки навіть тоді, коли поломка незначна. Несумісність аксесуарів між поколіннями пристроїв змушує купувати нове замість того, щоб користуватися наявним, і цю практику окремо досліджували в академічних роботах на прикладі навушників, які працювали з новими моделями плеєрів і не працювали зі старими.

Що змінює регулювання

За останні роки ситуація почала змінюватися, і швидше за все саме тому, що змінилося законодавство, а не корпоративні цінності. Франція криміналізувала заплановане старіння ще у 2015 році, зробивши навмисне скорочення терміну служби продукції кримінальним правопорушенням. Європейський Союз ухвалив директиву про право на ремонт, за яку в квітні 2024 року парламент проголосував майже одностайно, і країни-члени мали привести своє законодавство у відповідність до неї до кінця липня 2026 року. Директива вимагає від виробників забезпечити доступ до запчастин та інструкцій з ремонту, прибрати технічні бар'єри, які заважають незалежному ремонту, пропонувати ремонт за розумною ціною й подовжувати гарантію після проведеного ремонту. Важливою деталлю є те, що обов'язок ремонтувати поширюється й на пристрої, продані до набуття правил чинності, тобто на техніку, куплену раніше. Окремо запрацювало маркування, за яким оцінки ремонтопридатності конкретних моделей стали публічними, і покупець може порівнювати пристрої за цим параметром так само, як за енергоефективністю. Показовим наслідком стала поява ноутбука Apple, який за результатами розбирань виявився найремонтопридатнішим за півтора десятиліття, оскільки замість клею й фірмових гвинтів у ньому використали стандартні кріплення, а батарея просто виймається.

Це, мабуть, найкраща відповідь на аргумент про те, що тонкі пристрої неможливо робити ремонтопридатними, бо виявилося, що можливо, просто раніше не було причини.

Що з цього має Україна

Тут відповідь неприємна. Європейські правила не діють на території України напряму, і вимагати від виробника ремонту на їхній підставі український споживач не може. Певний непрямий ефект усе ж існує, оскільки виробникам зазвичай простіше змінити конструкцію глобально, ніж робити окрему версію для одного ринку. Тому пристрої, які стають ремонтопридатнішими заради Європи, продаються такими скрізь. Гірше з іншим. Оскільки значна частина техніки потрапляє до нас неофіційно, доступ до офіційного сервісу й запчастин часто відсутній навіть тоді, коли виробник їх надає. Практичний висновок полягає в тому, що для нас питання ремонтопридатності є не політичним, а суто споживчим, і вирішується воно на етапі вибору пристрою.

Що робити практично

Дивіться на оцінку ремонтопридатності перед покупкою, оскільки тепер вона публікується для багатьох моделей і легко знаходиться. Перевіряйте, чи доступні в Україні запчастини й офіційний сервіс для конкретної моделі, бо це впливає на реальну вартість володіння сильніше за різницю в ціні при покупці. Не приймайте сповільнення пристрою за вирок, оскільки в багатьох випадках причиною є зношений акумулятор або заповнене сховище, і обидві проблеми вирішуються дешево. Про це я писав окремо в матеріалах про догляд за батареєю та про прискорення телефона. Враховуйте тривалість підтримки програмного забезпечення при виборі, бо саме вона зазвичай визначає реальний строк служби пристрою, а не його апаратні характеристики. Розглядайте відновлену техніку, оскільки продовження життя вже виготовленого пристрою є найдієвішою відповіддю на всю цю проблему.


Джерела: директива ЄС 2024/1799 про право на ремонт, матеріали Euroconsumers, публікації TechCrunch, EUobserver, Fordham Undergraduate Law Review